1. Джерела правового регулювання підприємницької діяльності.
Источниками правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине являются Конституция Украины, а также Законы Украины, Указы Президента Украины, Декреты и Постановления КМ Украины, Постановления НБУ и другие нормативные акты.
Основные принципы правового регулирования предпринимательской деятельности содержаться в Конституции Украины ст. 42 и Законе Украины о предпринимательской деятельности.
Организационно-правовые формы субъектов предпринимательской деятельности регулируется в Законах Украины «о предприятиях», «о хозяйственных обществах», «о сельскохозяйственной кооперации».
Правовой статус и регулирование операций банковского права регулируется Законом Украины «о банках и банковской деятельности» и постановлениями Национального Банка Украины.
Правовой статус и регулирование операций страхового права регулируется Законом Украины «о страховании» и постановлениями КМУ «Положение о порядке осуществления деятельности страховыми посредниками», «временное положение об обществе взаимного страхования» и др.
Правовое регулирование инвестиционной деятельности осуществляется на основании Законов Украины «об инвестиционной деятельности», «о режиме иностранного инвестирования», Указа Президента «о об инвестиционных фондах и инвестиционных компаниях», Декрета КМУ «о доверительных обществах».
2. Функції держави в умовах вільного вибору предмета підприємницької діяльності
Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між
підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької
діяльності.
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;
державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.
Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям
вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.
Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до
порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або державним арбітражем.
Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними
організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних,
фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними та іншими ресурсами.
У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.
Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражем відповідно до їх компетенції.
З метою створення сприятливих організаційних та економічних
умов для розвитку підприємництва держава на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством,надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;
сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;
здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами
виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;
стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,
податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;
надає підприємцям цільові кредити;
подає підприємцям інші види допомоги.
3. Адміністративний захист прав власності
суб`єктів підприємництва
На підставі Ст 13. Закона України про підприємницьтво Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами,
юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.
Литература
1. РОЗ’ЯСНЕННЯ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДА УКРАЇНИ № ІР-01-11/2 від 25.10.91 Про деякі питання практики арбітражних судів по застосуванню Закону України "Про підприємництво"
2. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 14, ст.168ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПІДПРИЄМНИЦТВО
3. Задіхайло Д. В. Предпринимательское право в Украине. Харьков 1998 г.
