Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
Міністерство освіти України Національний Технічний Університет України "КПІ" навчальна дисципліна: міжнародне приватне право ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА (реферат) Студентки 4-го курсу Київ, 1999 р. Зміст Вступ 1. Поняття міжнародного приватного права. 2. "Іноземний елемент". 3. Норми міжнародного приватного права. 4. Предмет регулювання в міжнародному приватному праві. 5. Загальна і Особлива частини системи міжнародного приватного права. Висновки Література Міжнародне право тісно пов'язане з розширенням міжнародного торгівельно-
економічного, науково-техничного і культурного співробітництва. Важливу
роль в правовому регулюванні цього співробітництва мають норми міжнародного
приватного права, значення якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з
нормами інших галузей права складають внутрішньо державну (національну)
систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних
відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми
у певні форми. Відомом, що таких національних правових систем у сучасному
світі налічується більне двохсот. Отже, перш за все розкриємо першу проблему, а зокрема поняття
"міжнародне приватне право". Міжнародне приватне право - це система юридичних норм спрямованих на
регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом"№. Під "іноземним елементом" Г.С.Фединяк розуміє: 1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" — щодо юридичних осіб); 2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном. Як бачимо, специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність
"іноземного елементу". № Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — с.
53. Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою
самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний
комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох
правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку,
міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають
цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування.
Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне
правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства
іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі.
Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне.
Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного
права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у
національних джерелах права, міжнародних угодах. Можна навести такий приклад: 30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з
управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної
пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім
автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з "іноземним
елементом". До них необхідно, щонайперше, застосувати колізійну норму,
викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України: "Права і
обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння
шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші
обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди"№, а
також узяти до уваги норми ст. 35 (Зобов'язання, що не виникають з
договірних відносин) Договору між Україною і Республікою Польща про правову
допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня
1993 року. В міжнародному приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як
громадяни, так і юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така
становиться суб'єктом відповідних відносин, але такі випадки не являються
для міжнародного приватного права типовими. Держава може також являтись
спадкоємницею майна, яке залишилося за кордоном. Все ж в більшості випадків
в якості суб'єкта міднародного приватного права виступають громадяни або
юридичні особи різних держав. № Цивільний Кодекс України. Закон, стосовно обставин, які виникають
внаслідок заподіяння шкоди. Ч.1 ст. 569, К.: — 1997. Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються
відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті
(або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини). Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в
слідуючому — правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних
держав.№ В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які
регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно
зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин, предмет
регулювання, а не метод регулювання. Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не
виключає використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це
два способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш
досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо
матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього, до
міжнародного приватного права повинні бути віднесені матеріально-правові
норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних угод. До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право
— та дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її
імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на
твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які
знаходяться на теріторії іноземної держави, працювали на такій території
тощо. З'ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його
предмет, нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права. № ФедиБогуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — с.8. Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну
ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі
правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну
та Особливу. Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для
міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст
указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні
та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого
сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо
суб'єктів міжнародного приватного права. Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право;
зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне,
податкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес. Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною.
Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється
необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію
зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових
сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності,
створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку. Література Конституція України. — К., 1998 Цивільний кодекс України. — К., 1997 Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та
правовідносини у цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993 року
// Урядовий кур'єр, 1993, №86 Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — С. 414 Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С.
429
|
