Реферат: Природа Карпат

Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави

(Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт

(Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін оточують

вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня ширина

становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно-східній, де

розташовані українські Карпати, вона звужується до 100-120 км.

Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей

Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні. Західні - розташовані на

території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково, Угорщини, де й є найвища

точка Карпат - гора Герлах (2655 м). Південні - меридіально розкинулися на

території Румунії. Східні (за винятком Східних Бескидів, що у Словаччині та

Польщі, а також Семиградських гір, що у Румунії) - на території України.

Середня висота українських Карпат - 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх

Карпат і 3,5% території України.Простягаються вони з північного заходу на

південний схід майже на 280 км при середній ширині - 100 км. Найвища вершина

- гора Говерла (2061 м). В межах України Карпати діляться на: зовнішні

(Скибові), куди входять Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати;

центральні або Верховинські; внутрішні або Полонинсько-Чорногірські.

Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в

альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у кайнозойську

єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і палеогенні

відкладення, що містять деякі піщаники та глину, домінують в регіоні. В

результаті їх ерозій була сформована скеляста область, яка називається

“греготи”. Нова ера принесла з собою активізацію тектонічніх процесів в

регіоні, що призвело до формування “скибових” Карпат.

Україньські Карпати є центральною й найбільшою частиною західних Карпат.

Вониі починаються від перешійка на Лупківській горі на сході і закінчуються

Бучецьким масивом в Румунії. Загальна довжина гірської системи є 240 км, 110

км з Півночі на Південь в своїй найширшій частині. Українські Карпати

зростають за висотою з Північного заходу на Південний схід: г. Гусля (1405),

г. Негровець (1712), г. Петрос (2020), г.

Говерла (2061). Відповідно стають менш густими букові та смерекові ліси, і на

найвищих гірських вершинах західних Карпат формують альпійські луги. Відносно

вологості та опадів клімат трьох регіонів може бути охарактеризований так:

напіввологій і теплий (прикарпатські рівнини - від 200 до 500 мм дощу і 9С

середньорічна температура); вологий і прохолодний (Кобилецька поляна:400 –

600 м над рівнем моря, 1000 мм опадів та 6С - середньорічні показники); дуже

вологий і прохолодний ( висота більш ніж 800 м, 1400 мм опадів та 3С -

сереьорічні показники).

Хоч гори обжиті Гуцулами, Бойками та Лемками вже декілька століть, там все

одно зберігається багато незайманих куточків природи. Найбільшими

територіями, які знаходяться під охороною держави, є Карпатський національний

заповідник, Синевірський національний заповідник та Стужицький національний

парк. Гуцульский народ традиційно проживає в західній частні українських

Карпат,тоді як лемки оселилися на територіях, які зараз належать Польщі.

Частина карпатських гір

називається Бескідами. Це досить маленький регіон західной України і східної

Польші, поділений між лемками та бойками. Після другої світової війни в 1947

році місцеві жителі (в більшості лемки та бойки) були вимушені мігрувати в інші

регіони Польші і Бескід став пустельною зелею, повною покинутих сіл,

зруйнованих церков та забутих цвинтарів. Тепер ситуація змінюється на краще,

хоча й досі Бескіди залишаються одним із найменш розвинутих регіонів Польщі.

Маючи унікальні і різноманітні рекреаційні ресурси, українські Карпати

оцінюються спеціалістами як найперспективніший район для організації масового

відпочинку та лікування населення. Для розвитку санаторно-курортного

господарства сприятливі усі райони лісистих Карпат. За переконаннями фахівців

Львівського держуніверситету імені Івана Франка, найперспективнішою є

північно-східна частина, яка має всі можливості стати центром туризму і

відпочинку світового рівня.

Вперше назва Карпати згадана ще у другому столітті нашої ери римським

письменником Клавдієм Птоломеєм.

Походження назви Карпати

Одні дослідники вважають, що назва Карпати виникла із назви фракійського

племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у третьому -

четвертому столітті нашої ери. Інші - що це слово має корені з

доіндоєвропейського слова kar - камінь (кам'яні гори), і порівнюють його з

такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів Карпатос у

Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії).

Є ще й інша думка вчених, за якою назва цих гір випливає із слов'янських

термінів "хрб", "харабат" - хребет. У літературі цей термін зустрічається ще

у батька історії та географії Геродота у назві однієї з лівих приток Дунаю -

Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала

початок. Однак людська пам'ять зберегла багато легенд, переказів, казок та

оповідок про виникнення назви Карпат. Ось одна із них.

Легенда про Силуна і Карпа

У старі прадавні часи, коли на нашій землі жили люди-велети, що головою

сягали до хмар, на цьому місці була велика рівнина, пишно встелена квітами і

помережана чистими синіми потічками. Її володарем був Силун, який мав безліч

різної худоби та добра, жив у величезному палаці із білого мармуру і спав у

золотій колисці, засланій дорогими килимами. З ранку і до ночі важко

працювали на нього слуги. Однак ніхто не наважувався покинути володіння газди

та йти на пошуки нової роботи.

Відслужив у нього тринадцять років і один хлопець на ім'я Карпо-Дніпровський,

бо прийшов сюди у пошуках шматка хліба з берегів Дніпра. Усі слуги його дуже

любили за працьовитість, чесність і справедливість. Коли ж Карпові

виповнилося двадцять років, вирішив він повернутися додому. Вважаючи, що за

роки важкої праці він дещо заробив у володаря і той належно оцінить його

службу, хлопець почав шукати нагоди порозмовляти про це із Силуном. І ось,

однієї ночі, коли той обходив своє газдівство, Карпо й наважився на розмову:

- Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер же маю намір повернутися до

рідної домівки і хотів би просити платню за свою службу.

Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із ним так раніше не говорив.

Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт розлютило Силуна, і він

сказав:

- Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що робити. І ти від мене нікуди не

підеш.

Коли ж хлопець і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку господаря,

надзвичайною зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун вигукнув:

- Тільки під землю тебе відпущу!

І, схопивши Карпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась велика

яма. Підвівся парубок на ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши лише

приплив небувалої сили, схопив Силуна і так вдарив ним об землю, що та

розкололась та поглинула грізного газду. І як не намагався той вибратися на

поверхню (бився головою й кулаками об земну кору, тиснув плечима та руками,

копав ногами), земля не відчинялася. Зате від цих старань колишнього володаря

на ще недавній рівнині почали утворюватися горби. І чим більше ударів робив

під землею Силун, тим вищими виростали гори. Кажуть, що й донині він ще живий

під землею, але дуже постарів і не має колишньої сили, щоб дуже битись, однак

не втратив надії вирватись на поверхню. А люди на честь Карпа назвали гори,

що постали, Карпатами.